Маршрут зеленого туризму у Білгород – Дністровському районі с.Миколаївка «Повернення до витоків»

              Білгород-Дністровський район – це мальовничий край, природа якого вражає своєю красою та чарівністю. Це райський куточок Бессарабії                     з лагідним кліматом, теплим морським повітрям,  різнобарвним ландшафтом та цілющими водами.  

 

Маршрут "Повернення до витоків"

         Маршрут, який відвідується туристами  знаходиться в  с. Миколаївка Білгород - Дністровського району.

         Метою цього маршруту є знайомство туристів з історією і сьогоденням  сіл району, людей, що в них проживають, їхньою самобутністю                         та гостинністю.  

Географічне положення села Миколаївка є надзвичайно сприятливе  для розвитку туризму. Ідучи морським узбережжям, перше, що хочеться зробити, по приїзду – насолодитися прохолодою Чорного моря. Пляжі Миколаївки – піщані і надзвичайно чисті. Віддаленість даного маршруту           від обласного центру  міста Одеси робить його екологічно чистим                           і небагатолюдним.

          Крім засмаги можна відпочити, скориставшись катамараном, катером, скутером, адже на території села розташовані сучасні бази відпочинку,                 а  прибережні кафе та бари пропонують прохолоджувальні напої, морозиво, різноманітну кухню. На узбережжі функціонує риболовний пункт. Рибалки завжди з радістю беруть охочих порибалити з собою. Місцеві майстри розкажуть, яку рибу і як треба вибирати для приготування, які спеції класти, як варити тощо. А наприкінці - пригостять смачною стравою.

           Слід зазначити, що протягом останніх років жителі громади приймають відпочиваючих у власних будинках, надаючи їм домашній затишок, комфорт, екологічно чисті продукти та смачні домашні страви. Донедавна це були прояви індивідуальних сільських туристичних послуг, поки громадська організація «Перлина», до складу якої входить багато вчителів Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, не запропонували створити Кооператив зеленого туризму «Миколаївська перлина». Зміст його роботи полягає в тому, що члени кооперативу надають туристам кожен свої послуги: хтось у своєму будинку  приймає гостей, хтось організовує екскурсії, інший влаштовує риболовлю і так далі.

Знайомство з історією села відбувається в історико - краєзнавчому музеї, який діє при місцевій школі.

Оскільки більша частина села Миколаївки у 1989 році була зруйнована повінню, то люди, не байдужі до свого села, намагалися зберегти ті крупинки побуту, хатніх речей, одягу місцевих жителів, які уціліли, для майбутніх поколінь.

Після відвідування музею туристам пропонується знайомство                  з місцевими пам'ятками і визначними місцями.

Пропонується відвідати легендарну криницю Зайцева, яка більше  150 років частує відвідувачів своєю кришталевою і чудодійною водою.

За 100 м від берега моря, серед степу, розташована Братська могила. Саме тут захоронені 2300 радянських військовополонених, які загинули              в морі 1 жовтня 1942 року в результаті потоплення німецького судна «Зальцбург» радянським підводним човном М-111.

Знайшлися місцеві жителі - ентузіасти, які облагородили могилу                 та займаються пошуковою роботою по встановленню прізвищ військовополонених.

Наступна історична пам’ятка села -  Свято-Миколаївська церква. 

Цікавою є історія зведення цього храму. Так, фундамент будівлі зробила заможна родина Ташкових, яка мала аж 550 га землі. Голова сімейства разом із синами Юхимом, Іваном і Степаном привезли                       з Акерманського кар`єру 1003 саженів  каменю, купленого за власні кошти,             і викопали яму під фундамент 2 м глибиною і 2 м шириною. Решта роботи лягла на плечі всіх бажаючих. Завершили будівництво в 1910 році (22 травня 1911 року, в день святого Миколая (літнього), відбулося освячення храму, який  і нині діє і є архітектурною пам`яткою села).

Оскільки Миколаївка з давніх - давен славилась гончарством, та відвідуванням гончарного цеху – це обов'язкова складова екскурсійної програми.

Батьки, діди й прадіди сучасних майстрів Геннадія та Валентини Сорговицьких займалися цим ремеслом. Тяга до нього перейшла і у спадок, оскільки майстри, маючи вищу освіту та гарні сучасні професії і заробітки           в місті, кинули обжиті місця і повернулися на батьківщину, щоб займатися справою свого роду.

        Завершується маршрут «Українською гостиною», де працівники культури зустрічають гостей хлібом і піснями та запрошують за стіл скуштувати українські страви.

 

 

 

 

 

 

 ЗАВАНТАЖИТИ документ