09.05.2020

НА ЇХ ДОЛЮ ВИПАЛА ВІЙНА…

Довгих 75 років минулого з того дня, коли закінчилась найжорстокіша війна в історії людства 1939-1945 років. Завершилась беззаперечною Перемогою над нацизмом! Щороку 9 травня в Україні проходять масові заходи, урочистості та концерти, де лунають щирі вітання та подяка нашим ветеранам. Але цього року так склалося, що поширення коронавірусної інфекції та, як наслідок, карантинний режим, унеможливили традиційне відзначення Дня перемоги. У зв’язку з такою ситуацією, головою районної державної адміністрації Ганною Яцишеною було вирішено особисто привітати ветеранів  - учасників бойових дій, жертв нацистських переслідувань та інвалідів війни. Тож 7 та 8 травня поточного  року делегація від районної адміністрації під супровід оркестру подолала 250 кілометрів, щоб привітати зі святом наших шановних ветеранів.

Їх залишилось небагато… Ветеранів та дітей війни у нашому районі трохи більше 80, а тих, хто брав безпосередню участь в боях у воєнні роки, тих, на чию долю випали табори, тих, чиє життя скалічила війна, - взагалі залишилось лише одинадцять ветеранів…

У кожного з них – своя історія, свої спогади, якими вони діляться з очільницею району Ганною Яцишеною та іншими гостями. Лунають слова вітань та великої вдячності за подвиги, за подарований нашому поколінню мир, у присутніх – на очах сльози.  А духовий оркестр для кожного ветерана – уже далеко не молодих бабусь і дідусів, - грає мелодію, сповнену духом Великої Перемоги, - «День Перемоги» та інші пісні тих далеких років.

У селі Шабо проживає ветеран війни, учасниця бойових дій у Другій світовій війні – Софія Гнатівна Хоменко, якій цього цьогоріч виповнюється 93 роки.  У травні 1943 року Софія Гнатівна була призвана кухарем в навчальний загін з підготовки морських військових фахівців, який знаходився на Соловецьких островах. Там вона продовжувала служити ще два роки й після завершення війни – до 1947 року. Через рік після демобілізації створила свою родину – вийшла заміж за чоловіка Івана з України. До України Софія Гнатівна разом з чоловіком приїхала у 1950 році: спочатку проживали у П’ятихатському районі, де жінка працювала в колгоспі, а потім у 1971 році вона, чоловік та донька оселилися у селі Шабо, де до виходу на пенсію Софія Гнатівна працювала у радгоспі «Шабо» та винзаводі «Шабо».  Хоменко Софія Гнатівна має багато нагород: ордени «Вітчизняної війни» ІІІ ст., «За мужність» ІІІ ст., медалі «За перемогу над Німеччиною», «40 років Перемоги», «60 років Перемоги», «60 років визволення України», «70 років Збройних Сил СРСР», «Захисник Вітчизни», «Ветеран праці».

У селі Стара Царичанка  зустрічає очільницю району та візитерів ще один учасник бойових дій Другої світової війни – Коляда Іван Макарович, якому в цьому році виповниться 94 роки. Для Івана Макаровича війна також стала тяжким випробуванням, а тому він щиро радіє, що вже минуло 75 років з тих страшних подій. Під звуки оркестру отримує ветеран і свої подарунки до Дня перемоги від влади та громадськості. Іван Макарович був призваний у жовтні 1944 року на 3-й Український фронт. Був кулеметником. Війну закінчив у Чехословаччині. За свої заслуги отримав нагороди: ордена «Червоної Зірки», «Вітчизняної війни» ІІІ ст., «За мужність» ІІІ ст., медалями «За перемогу над Німеччиною», «40 років перемоги», «60 років визволення України», «Захисник Вітчизни», «Ветеран праці».

Побували також і в учасника Другої світової війни, що живе в селі Молога, у Коновалова Дмитра Карповича, якому зараз 92 роки.  На фронт він був призваний у 1944 році, воював в Угорщині. Дмитро Карпович також був учасником боїв у Японії, що відбувались у серпні-вересні 1945 року. Й дотепер він згадує всі жахи війни, але не зважаючи на тяжкий пройдений шлях і поважний вік, з оптимізмом дивиться у майбутнє.  Нагороджений орденами «Вітчизняної війни» ІІІ ст., «За мужність» ІІІ ст., медалями «За перемогу над Німеччиною», «40 років перемоги», «60 років визволення України», «Захисник Вітчизни», «Ветеран праці».

Дуже гіркі спогади й тих ветеранів, у чиє дитинство «врізалось» страшне слово – нацизм. Вони – ті, хто були ще зовсім юними у роки війни, зазнали нацистських переслідувань.  Кукуріка Володимир Іванович, 83-річний чоловік, який не знав і не відчув, що таке щасливе дитинство. У дитячі роки він із родиною жив у місті Донецьк. На початку війни, у 1941 році, батько пішов на фронт, а він разом з мамою та ще п’ятьма малими залишився у місті, допоки його не окупували фашисти. У 1942 році сім’ю забрав німець-господар для виконання сільгоспробіт. А у 1944 році Володимир Іванович був насильно вивезений до фільтраційного табору міста Штрихван у Німеччині. До України він повернувся уже після звільнення у 1945 році. Спочатку проживав у рідному Донецьку, потім – у Львівській області. А з 1963 року проживає на території Білгород-Дністровщини. До виходу на пенсію  працював на заводі медвиробів «Гемопласт». Володимир Іванович нагороджений медалями «Захисник Вітчизни» та «Ветеран праці».

Нелегка дитяча доля спіткала й мешканку села Старокозаче Стоянову Марію Юхимівну, яка народилась і в дитинстві проживала у Білорусії. Батько Марії Юхимівни у 1941 році пішов на війну, а мати залишилась з шістьма дітьми сама. 1943 рік став дуже трагічним для родини: через спалах хвороби тифу в родині померла мати. Шестеро малих дітей, у тому числі й Марія Юхимівна, були відправлені фашистами у товарному вагоні до міста Лейпциг в Німеччину. А у 1945 році їх звільнили з табору та відправили до України. Через 15 років Марія Юхимівна знайшла своє родинне щастя та вийшла заміж за чоловіка з міста Одеса. А в 1980 році родина переїхала до села Старокозаче. Марія Юхимівна нагороджена медаллю «Ветеран праці».

Ще одна мешканка села  Шабо – Вінніченко Марія Дорофеївна у свої юні роки також  зазнала всі негаразди та жахи війни. Народилась і жила Марія Дорофеївна у селі Василькове Київської області. Та коли їй виповнилося 15 років, у життя увірвалась страшна війна. В 1941 році фашисти відправили Марію Дорофеївну  до міста Лейпциг в Німеччину, де вона змушена була працювати по 10-12 годин рядовою робітницею на фабриці. Там вона перебувала усі роки війни, аж до травня 1945 року. Після звільнення у 1945 році Марія Дорофеївна була направлена до Києва, де працювала в типографії. У 1958 році її сім’я переїхала до села Шабо, де вона до виходу на пенсію працювала в радгоспі «Шабо» та виховала двох синів. Нагороджена медаллю «Ветеран праці».

У селі Бритівка познайомились з ветераном – учасником бойових дій та інвалідом внаслідок війни Дужій Іваном Тимофійовичем. На фронті він опинився у травні 1944 року. Іван Тимофійович – артилерист-наводчик, сержант. У 1945 році отримав поранення в голову. Нагороджений орденами «Вітчизняної війни» ІІІ ст., «За мужність» ІІІ ст., медалями «За перемогу над Німеччиною», «40 років перемоги», «60 років визволення України», «Захисник Вітчизни», «Ветеран праці».

Також привітали зі святом й інших ветеранів, які отримали тяжкі поранення та стали інвалідами внаслідок війни. Це Кулаков Іван Ігнатович – мешканець села Руськоіванівка, Собченко Прокофій Степанович – житель села Курортне та Жбанков Устим Мефодійович – мешканець села Бритівка.

Кулаков Іван Ігнатович на фронт був призваний у серпні 1944 року. У Новочеркаську Ростовської області пройшов навчання для винищувачів танків. Брав участь, як боєць-стрілець,  у боях в Польщі. Під містом Данцінг йому вдалося винищити два танка ворога, за що Іван Ігнатович був представлений до нагороди. Нажаль, був поранений снайпером, а після лікування демобілізувався й повернувся до України. Протягом всього свого життя після війни проживає у селі Руськоіванівка, де працював ланковим будівельної бригади колгоспу: відбудовував школи, дитячі садочки, адмінбудівлі. Іван Ігнатович, який народився у багатодітній родині, втратив всіх своїх братів та близьких під час війни та після неї, а отже залишився зовсім один. Саме тому сімейні цінності були дуже важливими для нього. І зараз у нього – велика родина, яка дуже любить і поважає його. Це діти, внуки і, навіть, правнуки. Всі вони – дуже активні й талановиті люди, які ні на мить не залишають найдорожчу для них людину – Івана Ігнатовича. Зять часто грає для нього на баяні пісні воєнних років, вся родина разом співає. За свої заслуги Іван Гнатович отримав нагороди – ордена «Вітчизняної війни» ІІІ ст., «За мужність» ІІІ ст., медалі «За відвагу», «За перемогу над  Німеччиною», «40 років Перемоги», «60 років визволення України», «Захисник Вітчизни», «Ветеран праці».

Прокофій Степанович Собченко потрапив на фронт у жовтні 1944 року, де був мінометником. Він брав участь у Балатонській та Берлінській операціях, а також у визволенні Угорщини й Австрії. Був тяжко поранений, внаслідок чого отримав інвалідність. Нагороджений орденами «Вітчизняної війни» ІІІ ст., «За мужність» ІІІ ст., медалями «За перемогу над Німеччиною», «40 років Перемоги», «60 років Перемоги», 260 років визволення України», «70 років Збройних Сил СРСР», «Захисник Вітчизни», «Ветеран праці».

Жбанков Устим Мефодійович також отримав інвалідність внаслідок війни. У квітні  1944 року при обстрілі артилерії був тяжко поранений. Але, незважаючи на це, протягом всього життя Устим Мефодійович брав активну участь у суспільному житті, працював у Саратському, Татарбунарському, Білгород-Дністровському районах. Нагороджений медаллю «Ветеран праці».

Нажаль, не вдалося напередодні свята особисто привітати ще одного ветерана, яка є жертвою нацистських переслідувань, - Завгороднюк Євгенію Іванівну із села Карналіївка, оскільки зараз вона перебуває у доньки. Проте після її повернення Євгенія  Іванівна обов’язково отримає свої вітання та подарунки від районної державної адміністрації. В дитинстві, коли Євгенія Іванівна була ще зовсім маленькою дівчинкою, її з матір’ю у 1943 році відправили до Німеччини, де вона й перебувала до 1945 року. Після звільнення та перемоги над нацизмом, Євгенія Іванівна повернулась до рідного краю в Західну Україну. А в 1962 році доля відправила її до нашого району в село Карналіївка, де вона вийшла заміж, виховала дітей та й досі проживає. Нагороджена медаллю «Ветеран праці».

Голова райдержадміністрації Ганна Яцишена привітала та особисто подякувала кожному ветерану за той неоціненний внесок, який вони зробили для всіх нас. «Ми в боргу перед Вами, перед Вашою мужністю, силою та витримкою! Ви здобули нам  мир на всій землі у найзапекліших боях та нелюдських умовах в таборах. Ви – подарували нам і принесли в кожен дім Перемогу, а сьогодні ми щиро хочемо подарувати, присвячений Вам,  марш «День Перемоги». Залишайтеся з нами якнайдовше, будьте здорові та живіть у мирі й злагоді», - привітала ветеранів Ганна Яцишена.

Про ветеранів пам’ятають не тільки на словах. На державному рівні для колишніх фронтовиків передбачено пенсійне забезпечення у розмірі понад 11 тисяч гривень. Крім того, з державного бюджету до 5 травня щорічно надається одноразова грошова допомога. Цього року вона склала: для осіб з інвалідністю внаслідок  війни 1 групи – 4200,0 грн. кожному; для осіб з інвалідністю внаслідок  війни 2 групи – 3640,0 грн. кожному; учасникам бойових дій – 1390, 00 кожному; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання – 570,0 грн. кожному. Додатково, за рахунок обласного бюджету ветеранам війни проводяться  наступні виплати: стипендії особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, учасникам бойових дій Другої світової війни, жертвам нацистських переслідувань – в розмірі 1200,0 грн. щомісячно; одноразова грошова допомога ветеранам до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – 3000,0 грн.

Крім того, в районі діє цільова Програма  всебічної підтримки ветеранів на 2018-2020 роки, яка направлена на  забезпечення безкоштовного медичного обслуговування осіб з інвалідністю внаслідок війни та учасників бойових дій Другої світової війни, безкоштовного харчування на період перебування у лікарні, безкоштовного зубопротезування, підписку на періодичні видання, зокрема газету «Ветеран України», забезпечення протягом року продуктами харчування осіб, які цього потребують, надання матеріальної допомоги впродовж року. У районному бюджеті для даних цілей на 2020 рік передбачена фінансова підтримка ветеранської організації у сумі 111,0 тис. грн. та в бюджетах Шабівської  об’єднаної територіальної громади - 40,0 тис. грн., Старокозацької  об’єднаної територіальної громади - 20,0 тис. грн.

8 травня делегація від райдержадміністрації також взяла участь у відкритті пам’ятника загиблим у селі Семенівка. Керівник району Ганна Анатоліївна після заходу привітала та вручила подарунки голові районної організації ветеранів України Павлу Івановичу Ластовецькому.

За участь в організації привітань та надану допомогу  для ветеранів Другої світової війни, які проживають в нашому районі, голова райдержадміністрації Ганна Яцишена висловила вдячність громадській організації «Я одессит – мне не все равно» і її керівнику Олексію Леонову, начальнику відділу культури Ірині Смогла та її колективу, музикантам духового оркестру відділу культури, начальнику управління соціального захисту населення Галині Карповій та фахівцям управління, голові громадської ради Олександру Яровому.

«Дуже вдячна всім за те, що разом ми зробили приємний сюрприз для наших ветеранів, яких з кожним роком все менше. І в цей нелегкий час подарували їм свято й надали допомогу, яка їм необхідна. Вони заслуговують на нашу увагу, вдячність та велику шану. Щиро вітаю всіх з Днем Перемоги!», - зазначила Ганна Яцишена після завершення візитів до ветеранів.