28.11.2019

Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення

Права на житло як одне з природних і невід’ємних прав людини встановлені та захищаються низкою актів, що діють в Україні, зокрема, це Конституція (ст.47-48), Цивільний кодекс України (ст.ст.379, 405, 810, 816, гл.28 та ін.), Житловий кодекс УРСР (ст.ст.64, 109, 156, 160 та ін.) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст.8).

            Однак людина може користуватися тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону. Таке право виникає у власника житла членів його сім’ї, орендаря (наймача), членів його сім’ї .

            Виселення являє собою не що інше, як примусове вилучення житлової площі, та розглядається як крайній захід, котрий підлягає застосуванню тільки у випадках і в порядку, прямо передбачених законом. Житлове законодавство встановлює 3 види виселення:

• з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення;

• з наданням іншого приміщення;

• без надання іншого приміщення.

            Одним з найбільш поширених питань  серед суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу є питання виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення.

            Статтею 116 Житлового кодексу Української РСР визначені підстави виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, а саме:

            – руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає;
            – використання житла наймачем або особами, за дії яких він відповідає, не за призначенням;
            – систематичного порушення наймачем або особами, за дії яких він відповідає, прав та інтересів сусідів;

            – незаконного зайняття житлового приміщення;

            – визнання ордера на приміщення недійсним унаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер.

 Порядок розгляду виселення проводиться у:

1) добровільному порядку

2) судовому порядку

            Для звернення до суду  з метою виселення особи з квартири без надання іншого жилого приміщення у разі порушення особою правил співжиття необхідно:

            По-перше, фіксувати факти порушень документально підтверджувати усі дії, які можуть тлумачитися судом як порушення правил співжиття або як причини неможливості спільного володіння та/або користування житлом

            По-друге,  вжити заходи попередження або громадського впливу для цього:

- застосовують суди, прокурори, поліція, адміністративні комісії виконкомів, збори мешканців будинку, трудові колективи тощо;

- при триваючій антигромадський поведінці виселення можливе при повторному порушенні;

- для розірвання договору найму у разі систематичного порушення правил співжиття застосування таких заходів не потрібне.

            По-третє, звернутися з позовом до суду.

            Позовна заява про виселення особи з квартири без  надання іншого жилого приміщення подається в порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських і міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача.   

            За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до Закону України “Про судовий збір” 768 грн. 40 коп. - станом на 01 січня 2019 року.

            У судовому порядку обов’язково потрібно довести систематичність руйнування, або порушення правил співжиття особою, що роблять неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі.

            Особливі випадки! Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов’язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. 

            Також, законом передбачено, що у разі тимчасової довготривалої відсутності особи у житловому приміщенні: ст.72 Житлового кодексу УРСР передбачено можливість визнання особи в судовому порядку такою, що втратила право користування житловим приміщенням унаслідок відсутності понад установлені строки в неприватизованому приміщенні.
            У ч.2 ст.405 Цивільному кодексі України сказано, що член сім’ї власника втрачає право користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ним та власником житла або законом.
Якщо особа була тимчасово відсутньою понад 6 місяців, але повернулася на житлову площу за згодою всіх членів сім’ї, то її не можна вважати такою, що втратила право на користування приміщенням.

            Доказами непроживання особи в спірному помешканні можуть бути:

 •    складання акта непроживання особи в житловому помешканні, про відсутність особистих речей особи та будь-які інші факти, які б це підтверджували (комісія житлово-експлуатаційної контори зобов’язана прийти за вказаною адресою та зафіксувати факт непроживання особи в зазначеному помешканні;

 •    комісія має скласти 3 акти в різний час протягом певного періоду: у разі неприватизованого житла — протягом 6 місяців, у разі приватизованого — протягом року);

 •    пояснення свідків (сусідів), які підтверджують, що особа не проживає у квартирі;

 •    дані або факти, які засвідчують, що особа не зверталася до закладів охорони здоров’я за місцем проживання, а також до інших установ, тобто до тих закладів, у яких обслуговуються мешканці зазначеного мікрорайону.

            Важливо знати! ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

 

Нагадуємо, що з метою отримання юридичних консультацій та роз’яснень, а також складення процесуальних документів чи представництва інтересів у суді, необхідно звертатися до Білгород-Дністровського бюро правової допомоги, яке розташоване за адресою: м. білгород-Дністровський, вул. Грецька, 24, каб. 8, 9; телефон: (04849) 2-22-25